Колишній архітектор упорядкував найповнішу «Енциклопедію народної медицини»
Олександр Михайлевський з томом своєї «Енциклопедії...»
Зароблені гроші вкладав у видавництво
...Хоча недуга у Михайлевського-молодшого не була смертельною, але із рідкісною хворобою кишечнику офіційна медицина впоратися не могла. Якось, перебуваючи у відрядженні на Київщині, Олександр Михайлевський почув від людей про травника із містечка Васильків Леоніда Павленка. Олександр поїхав до нього і розповів про синову проблему. Цілитель попросив привезти аналізи хлопчика і лікарські висновки про хворобу, а після цього дав бережанцеві кілька пакетів з чотирьох десятків різних трав. Вітя Михайлевський пив ці суміші півтора місяця і зрештою одужав.
– Відтоді син забув про болячки, а я зацікавився фітотерапією, – каже Олександр Михайлевський. – Створив кооператив, що надавав посередницькі послуги, і всі заробітки вкладав у видавництво. Допомагав, приміром, житомирській газеті „Народний лікар України”, редакція якої отримувала тисячі листів з розповідями читачів про свої недуги та народними рецептами від усіляких болячок. Я попросив редактора передати мені ці листи, а згодом зрозумів, що на основі рецептів, які у них містилися, можна створити книжку.
Через десять років збору інформації з листів, книг інших авторів, Інтернету, контактів з півсотнею українських травників у Білорусі вийшло двотомне видання з фітотерапії російською мовою під редакцією Олександра Михайлевського. На той час у його розпорядженні було 30 тисяч рецептів. Їх допомагала систематизувати Фаїна Митченко з київського Інституту народної медицини. Третину порад вона викинула через їхню абсурдність. Так, не потрапили до видання рекомендації на кшталт „пити мочу білої кози”.
У редакції „Народного лікаря України” Олександр Михайлевський познайомився з відомим цілителем Євгеном Товстухою. Свого часу він допоміг справитися з недугами дружині і дочці бережанця. Дочка Аня взимку застудила голову, півроку мучилася від болю, і батько поїхав з нею в Яготин до Товстухи. Той, приклавши руки до голови дівчинки, заспокоїв: „Нічого страшного немає”, і дав для лікування свої настоянки. Досі зі здоров’ям у Ані все гаразд.
Всі хвороби лікують... сушені гриби?
59-річний Олександр Михайлевський на самопочуття сам ніколи не скаржився, тому й випробовувати на собі котрийсь із рецептів йому не доводилося. Зате не раз возив до Товстухи земляків.
Гортаю два томи „Енциклопедії народної медицини” – кожен по 1200 сторінок фоліантного розміру, у суперобкладинці, а упорядник розповідає:
– У першому томі систематизовано перелік захворювань, їх близько 600, є 20 тисяч рецептів від недуг. Спершу йдуть прості, з одним складником, рецепти, які за важкістю хвороби ускладнюються. Над першим томом я працював понад сім років, а на упорядкування другого знадобилося лише півтора. Цікава історія його появи. Колись я побачив книжку про фітотерапію, видану, здається, у Болгарії, з описом і методами застосування 10 тисяч лікарських рослин. Це було найповніше у Європі видання. Я поїхав до Києва в Інститут ботаніки, де познайомився із завідувачкою відділу Валентиною Мінарченко, яка зібрала описи 2221 лікарської рослини. Вона і запропонувала взяти їх у другий том. Найбільшою проблемою тоді, пригадую, було відшукати ілюстрації рослин. За деякі знайдені моїми помічниками в Інтернеті фото платив по 50 доларів. Зрештою, знайшли 1920 зображень.
Третій том упорядник повністю присвятив грибам. Вони, каже, лікують чи не всі хвороби, але лише сирі або сушені. Переварені свою лікувальну дію втрачають. Цікаві „грибні” рецепти пану Олександру надав, зокрема, волинський цілитель Ананій Комар.
Чверть століття, які Олександр Михайлевський займається народною медициною, дозволяють йому вважати себе „трохи спеціалістом” у цій справі. Він цілком згідний з думкою авторитетних українських травників про те, що людині може допомогти лише те зілля, яке росте у регіоні її проживання. На титульній сторінці унікальної „Енциклопедії...” є слова: „Україні, нації зі славним минулим та великим майбутнім, присвячується”. Не маючи наукових звань, житель звичайного райцентру здійснив роботу, якою міг би пишатися колектив цілого наукового інституту.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
| Comments: |
