До 104 років сама хазяйнувала у хаті
Нещодавно «Вісник+К» писав про бабцю з Рівненщини, яка відзначила 110 років. Такий же ювілей у травні святкувала і Марія Іванівна Мельничук із села Трач Косівського району. Очевидно, цілюще карпатське повітря додавало сил цій бабці, бо ще до 104 (!) років вона сама давала раду у своїй хаті.
– Мій старший брат жив неподалік, то щодня навідувався, – розповідає 68-річна донька Галина Кузенко. – А коли мама захворіли, то я покинула роботу в Чернівцях і з чоловіком їх стали доглядати. Довгожителів у нашій родині не пригадую. Мама тяжко працювали у колгоспі, лише один раз за все життя лежали в лікарні, та й то три дні.
Тепер бабця мало й що розуміє, не завжди впізнає дочку. Все поспішає кудись додому, живе думками про свою молодість, згадує, що їй насіння треба купити, але не годна поїхати в місто. Керує, що бульбу час садити, а рідні їй кажуть, що вже треба викопувати…
Добре, що бабці пощастило з дочкою, бо доглядає її, як малу дитину. Ми попередньо не повідомляли про свій приїзд, тож коли зайшли до старенької хатини, були приємно вражені: з самого ранку у сінях, кімнаті було чисто, як на Великдень, старенька спала на застеленому дивані.
– Мамо, будете снідати? – коли бабця прокинулася, запитала дочка, поправляючи їй хустину.
– Я ж просила мене вмити. А як їсти невмитою? – дивується довгожителька. І коли помітила спалахи фотоапарата, насторожено поцікавилась, киваючи на нашого фотокора: – А що то він робит?
– То, мамо, до вас кореспонденти приїхали, хочуть знати, як ви живете.
– А-а, в мене їх вже штири було, та я не годна була їх прийняти… – і бабця стала згадувати щось про городи, про колгосп…
– Отак думки в’яжуться, – скрушно зітхає Галина Богданівна. – Вони пережили тата майже на сорок років. Але хіба то життя? То лиш дихання… Та, слава Богу, що не гірше…
Олена ПАВЛЮК,
Івано-Франківська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
