Новорічне передбачення справдилося через рік

kolag_221

Перед самим Новим роком Валя розсварилася зі своїм Романом і остаточно зрозуміла, що про їхні близькі стосунки уже й мови бути не може. Отже, треба розпочинати життя з чистого листа. Легко сказати, а от змиритися з тим, що тебе так жорстоко дурили й використовували, зовсім непросто. І хоч подруга не раз казала, що «це не твоє», маючи на увазі Романа, та Валя лише дратувалася, мовляв, це моє особисте життя, а та лише їй заздрить.

 

А виявилося, Марина ніколи не заздрила Валі, просто з боку їй було видніше, що Роман вдає із себе закоханого. Йому дуже хотілося потрапити на роботу, де працювала Валя – це була одна з найпрестижніших фірм у місті, от він і обходжував довірливу дівчину доти, поки та не прилаштувала його сюди. А після цього Роман охолов і став уникати з дівчиною зустрічей. Згодом до Валі дійшли чутки, що хлопець заграє до Насті, племінниці самого власника фірми.

***

Зустрічати Новий рік одній в квартирі Валі не хотілося, тому й погодилася на запрошення Марини. Ось так вона опинилася у цій маленькій жіночій компанії, де, окрім Марини і її мами Ліди, була ще якась пристаркувата жіночка. Згодом дівчина зрозуміла, що Надія Миронівна дуже добра приятелька тьоті Ліди. Вона знала безліч анекдотів, різних містичних історій і магічних обрядів. Чесно кажучи, без неї вечір, напевно, не був би таким «прикольним».

Посміявшись, переглянувши усі канали, дівчата стали нудьгувати.

– Так, дівоньки, це нам з Лідою впору на дивані дивитися телевізор, а вам, молодим, треба іти у новорічну ніч шукати пригод, – засміялася Надія Миронівна. – Ану, швиденько збирайтеся – і до ялинки. Та щоб похід не був марним, обов’язково маєте запитати ім’я того хлопця, якого першим зустрінете на вулиці. Майте на увазі, так зватимуть і вашого нареченого. Ну, ти, Маринко, не дуже старайся, бо уже просватана, і тобі нікуди не дітися від Сергія: чекай поки приїде з тої багатої Європи. А от Валі не завадить знати, як зватимуть її судженого.

– Тьоть Надь, у вас на все своя «магія», – засміялася Марина.

– А чому б і не пограти в такі ігри? – весело додала Валя.

***

Вийшовши на вулицю, дівчата подалися до центральної площі. Як на диво, жоден хлопець чи якась чоловіча компанія їм не зустрічалася. Майже усі йшли парами або гуртом хлопці та дівчата. А за настановою Надії Миронівни запитувати треба було лише там, де були б лише хлопці або чоловіки.

– Мабуть, не вдасться мені дізнатися ім’я, – сказала Валя, яка й справді загорілася бажанням переконатися, чи є якась доля правди у цих містичних передбаченнях.

– Та ми зараз все місто обнишпорим, а таки якогось чоловіка знайдемо, – не здавалася Марина.

Проте бродити цілу ніч по місту дівчатам не довелося. До ялинки підійшла компанія хлопців, які одразу почали пропонувати подругам шампанське, згодом стали знайомитися. Правда, один з хлопців поводився спокійніше і не представився, як його звати. Валя весь час поглядала на нього і ніяк не могла заспокоїтися – ну, чомусь хотілося знати, як звати саме його. І таки не втрималася:

– Я – Валя. Вам, напевно, нецікаво, бо щось не видно того радісного новорічного настрою?

– Борис. Чому, радісно, але мої емоції у мене в душі. Це вже як хто вміє веселитися, – пояснив хлопець.

Порозважавшись біля ялинки, дівчата вирушили додому, де з Марининою мамою та тьотею Надею посміялися зі своїх пригод.

– Чекай тепер свого Бориса, – сказала Надія Миронівна.

***

Місяць за місяцем – і Валя забула ці новорічні жарти. А коли почула, що їхнього директора забирають у Київ, геть засмутилася.

– Тепер невідомо, кого призначать і за якими правилами доведеться жити. Он подруга Таня зі своїм пришелепкуватим босом уже валер’янку п’є, – обговорювала ці новини на кухні в Марини. – Про нового лише відомо, що він з Тернополя і дуже вимогливий.

– Вимогливий – це не найгірша характеристика, – заспокоїла тьотя Ліда. – А його не Борисом звати?

– Як звати, ще не знаю.

***

– Борис Петрович запрошує на другу годину до себе в кабінет, – обдзвонювала секретарка усіх в офісі, – хоче познайомитися з кожним ближче.

Зачувши ім’я Борис, Валя одразу насторожилася. «Ти дивись, і треба, щоб так співпало: як не чоловік, то начальник!» – подумала вона.

Перше враження про Бориса Петровича після знайомства у Валі склалося хороше. Хоч і діловий, проте не без почуття гумору, однак те, що він буде вимогливим, відчула теж. І так само через деякий час зрозуміла, що Борис Петрович ставиться до неї не так, як до інших її колежанок. Це помітили згодом й інші. Особливо на офісному корпоративі з нагоди чергової річниці, де шеф майже весь час крутився біля Валі, яка того вечора виглядала просто чарівно. Навіть Роман пробував помиритися з колишньою подругою, але марно. Коли Борис Петрович запропонував Валі свої послуги у якості «провожатого» кавалера, дівчина не відмовилася.

***

А вже через півроку офіс готувався до великого свята: новий шеф одружувався. Зрозуміло, з Валею. Коли дівчина розповіла своєму нареченому той новорічний магічний прикол зі знайомством, він лише засміявся:

– І ти віриш у такі дурниці?!

– Ну, нічого собі, дурниці! – обурилася Валя. – Тебе як звати? Так само, як і того хлопця, у якого я під ялинкою запитала ім’я.

Новий рік Валя зустрічала щасливою до безтями уже зі своїм чоловіком Борисом…

Олеся ХАРЧУК

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>