Три зустрічі змінили долю

6497_3

Коли ми гуляли на Тетяниному весіллі, то не раз її підколювали, що, мовляв, зарікалася свиня г… не їсти. Вона сміялася разом з Денисом і казала: «Це ще одне підтвердження, що ніколи не можна казати ніколи».

А ось нещодавно ми відзначили і їхнє «трояндове весілля», пригадуючи ті неймовірні зустрічі, які звели цю щасливу пару.

Ми знали, що Таня з усіх нас найбільше дратувалася, коли до неї чіплялися на вулиці. Вона взагалі не розуміла тих дівчат, які велися на такі знайомства, і переконувала усіх, що серйозні стосунки можуть виникнути лише між добре знайомими людьми.

Так трапилося, що у студентські роки вона заміж не вийшла, хоча тривалий час зустрічалася зі старшокурсником. Та коли Таня декілька разів підловила Сергія на брехні, то стала уникати хлопця. Згодом взагалі відмовила йому у зустрічах.

Наша Таня була вчителькою від Бога, а тому майже весь свій час віддавала дітям і школі. Дарма що мала невеликий стаж роботи, проте багатьом учням дала хороші знання з математики. Вони їй відповідали любов’ю: заради Тетяни Василівни готові були на все.

***

Подруги, маючи уже дітей, не раз намагалися звести Таню зі знайомими своїх чоловіків – треба ж було якось віддати її заміж. Де вона мала знайти собі жениха у школі, коли там тих чоловіків раз-два – і полічив? Та й ті одружені. Хоча сама Таня цим не переймалася, бо уже звикла до «холостяцького» життя.

Вийшовши того зимового вечора на вулицю, аж зраділа: «Оце справжня зима!», – коли віхола крутила і крутила сніг безперестанку ще із самого обіду.

На зупинці зібралося чимало людей – стало зрозуміло, що є проблеми з рухом міського транспорту. Коли під’їхала потрібна дівчині маршрутка, вона ледве до неї увійшла. На наступній зупинці декілька пасажирів, які давили з усієї сили, притисли Таню до якогось хлопця так, що вони мало не торкалися один одного носами.

– У вас дуже гарні парфуми, – зауважив пасажир.

«О! Починається», – Таня вирішила, що черговий донжуан шукає собі жертву. Вона промовчала.

Вийшовши на своїй зупинці і пройшовши декілька метрів, аби завернути у двір, відчула, що її хтось наздоганяє.

– Вже пізно, давайте я вас проведу.

Таня мовчки пішла далі. А незнайомець продовжував іти поруч, переконуючи Таню, що не має жодних поганих намірів. Пояснив, що йому треба було виходити на наступній зупинці, тож уже додому недалеко. Слово за словом, і він все-таки розговорив дівчину. У них виявилося спільне захоплення – лижі, про які й завів мову Денис.

***

Про це знайомство ми довідалися тоді, коли з’ясувалося, що Таня «відшила» Дениса. Взявши у дівчини домашній телефон, він запропонував зустрітися ще. Таня не погодилася, але хлопець одного вечора чекав її біля школи. І відтоді їхні зустрічі почастішали. Денис, як не дивно, зумів підкорити нашу Таню. Він виявився ерудованим, цікавим співрозмовником. Мав свою справу. У ту заметіль залишив своє авто біля роботи, аби наступного ранку не мати зайвих проблем. Та згодом Таня дізналася, що Денис молодший за неї аж на шість років! Ця інформація стала для дівчини вирішальною. Більше вона з Денисом не захотіла зустрічатися.

***

Ми бачили, що наша подруга сумує за цим хлопцем, хоч і намагається його забути. Під час зимових канікул у школі він кликав Таню кататися на лижах у Карпати, та вона відмовилася. А через деякий час після цього дзвінка, йдучи по пішохідному переходу, почула сигнал автівки. Повернувши голову, побачила, як їй з вікна махає рукою Денис. Він швидко припаркував десь неподалік свою машину і наздогнав Таню. Поки вона йшла в міський відділ освіти, намагався з’ясувати, у чому причина їхнього розриву.

Таня взяла й випалила:

– Малий ти для мене!

Денис зупинився і лише здивовано перепитав:

– І оце привід, щоб розірвати наші стосунки?

Не оглядаючись, вона додала:

– Цього досить.

***

– Дурна ти, Танько. Оце зараз з хлопцем поїхала б і покаталася на лижах, – дорікали ми їй, коли вона наприкінці зими зібралася у Буковель. – А так знову сама там сидітимеш у горах, ти ж у нас випадкові знайомства не заводиш.

– Дівчата, обіцяю, що цього разу заведу – може, на свого натраплю, – сміялася подруга.

Та, мабуть, доля хотіла довести Тані, що ніколи не треба ні від чого зарікатися.

***

Таня й справді готова була до нових знайомств. А тому, коли йшла наступного дня після прибуття на базу кататися на гору, одразу погодилася скласти компанію чоловікові середніх років, який познайомився з нею у готельному ресторані.

Піднімаючись на гору після третього спуску, почула знайомий голос:

– Танюшо, почекай!

Це був Денис. Дівчина оторопіло дивилася на хлопця, який підбігав до неї.

– І ти тут! Ти ж ще у січні збирався їхати?

– І в січні був, і зараз знову потягнуло. Тепер знаю чому – серце підказало.

З тієї миті вони у Буковелі не розлучалися ні на хвильку. Таня переселилася у комфортніший Денисів номер, незважаючи на те, що кавалер для неї «малий».

***

Після повернення з Карпат, ми не могли її впізнати – наша подруга світилася від щастя. Коли почули, що там вона знову зустрілася з Денисом, зрозуміли, що це доля.

– Можливо, він якимсь чином довідався, що ти туди поїхала? – не могла повірити у такий збіг наша подруга Люда.

– Я теж спочатку так подумала, але, виявляється, що ні. Він справді поїхав, щоб розвіятися і викинути мене зі свого серця, – пояснила нам Таня. – За ці декілька днів я переконалася, що різниця у віці ніякої ролі для закоханих не грає. Не знаю, можливо, з роками пожалкую, але зараз я готова до серйозних стосунків.

***

Таня з Денисом щасливо прожили вже десять літ. Лише коли у них народився син, вони не були на Буковелі, а так щороку обов’язково туди їдуть. І тепер вона усім рекомендує не боятися заводити знайомства на вулиці.

– Впевнена, що своє щастя можна знайти навіть в чистому полі. Лише не можна від нього відвертатися, – сказала якось наша хороша подруга.

Олеся ХАРЧУК

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>