Ходив хлопець до… трьох рідних сестер

kolag_181

І вони його за це покарали

Голова в Ігоря розколювалася на шматки. Коли вранці прокинувся і дійшов до тями, пригадав, як звечора добряче з хлопцями набрався. Пили, грали в карти, а тоді їх ніби лихий поплутав. Комусь у голову стрельнула дивакувата ідея: чи зможе красунчик Ігор, за яким мліють дівчата, закрутити голову одразу… трьом. Приз – беруть на себе могорич на його день народження. В Ігоревих очах світилися бісики, бо ж хотілося довести дружкам, що він – парубок ого-го! Довго підбирали «кандидатури», аж поки хтось не бовкнув:

– А слабо сестер Шимчучок, га, Ігорчику?

Перехиливши чарку, одразу погодився. Лише вранці чухав лоба: як усіх трьох вкрутити і щоб жодна про те не знала?

Старша – незграба, середня – красуня, менша – гуляка

Якщо сказати, що Ірина, середня з Шимчучок, йому подобалась ще зі школи, то нічого не сказати. Вона це знала і, як кожна дівчина, яка відчуває, що хлопцеві небайдужа, користувалася цим. Тож упадати за нею для Ігоря було насолодою. Увечері, коли йшли з танців, розпитував її про інститут, розповідав і про свій «політех». Вже на півдороги обійняв її за талію, вона дзвінко сміялася на його жарти. Цей веселий сміх чули хлопці, з якими посперечався. Значить, рахунок був «1:0» на його користь.

– Ірусь, ти для мене єдина ще зі школи… – шепотів красуні. – Тільки нікому про нас не кажи. Ну… щоб для всіх сюрприз був… – придумав на ходу.

***

До старшої, Лесі, йшов, перед тим трохи прийнявши на груди. Вона, на відміну від сестри Іри, була негарна: мала прищаве обличчя, банькаті очі, горбатого носа. Перестрів її увечері, коли верталася з бібліотеки, де працювала. У клуб не ходила, лише сиділа за книжками. Коли став до неї загравати, відчув, як затріпотіло дівоче серце, як нехотя запручалася, коли притис міцно до грудей. «Певно, зроду ще хлопця не мала», – майнуло у голові. Поки проводив додому, все мучився: що б то придумати, аби сестрам не розпатякала? Як відлягло від душі, коли Леська сама запропонувала:

– Ігорю… ну, знаєш… то, що ти до мене… – сором’язливо плуталася у словах. – Давай, то буде нашою таємницею…

– Про що мова! – аж повеселішав, почувши це. Коли проходили мимо гурту, де були ті, хто обіцяв могорич, ще дужче притиснув до себе дівчину і чмокнув її у щічку. Хлопці задоволено зареготали: «Ще одна!».

***

Поки Іруся здавала у Києві сесію, Ігорчик поспішав на побачення то до Леськи, то до їхньої третьої сестри – найменшої, Свєтки. Хоч вона з поважної родини, та була падкою і до хлопців, і до горілки – люди про неї казали: «У сім’ї не без виродка». Як поїхала в місто до подружки Новий рік святкувати, то якраз до Різдва і вернулася. Батьки все село на ноги підняли, доки дізналися, де дитина.

Не міг надивуватися, які різні дочки в одних батька-матері! Іруся – гонорова красуня, Леська – страшна незграба, Свєтка – гуляща пройдисвітка. Оце з нею й найлегше замутити, та як вмовити, щоб перед сестрами тримала язика за зубами?

– Свєтко! Йди по сто грамів пийнем! – погукав її Ігор, коли вона верталася з клубу.

Випила з хлопцями одну чарку, другу, закусила салом з огірками. Обійнявши дівчину, Ігор потягнув її вбік. Озирнувся до друзів. Мовляв, бачили? Це вже третя! Ще й крикнув: «За вами могорич!». І повів не в бік хати, а до розваленого дитсадка…

– Слухай, тільки нікому не ляпни про нас… – шепотів, задихаючись від солодких Свєтчиних поцілунків. – Бо Славчику розкажу, яка ти йому вірна… – знаючи, як вона за тим хлопцем вмирає, вразив у саме серце. Дівчина аж стрепенулася від переляку, та не відірвалася від Ігоревих уст – горілка геть затуманила розум…

Заманили залицяльника на хутір

За святковим столом на Багату вечерю зібралися усі Шимчуки. Першою, як завжди, проказувала вітальне слово бабця. Зичила миру-злагоди, побажала, щоб родина цього року збільшилась. І тут Іруся, яка закінчувала інститут, ошелешила усіх новиною:

– Тату, збирайте гроші на весілля. Після свят Ігор у свати прийде.

Не тільки батьки не могли отямитися від несподіваної звістки, а й сестри. Обидві в один голос перепитали:

– Ігор Кравцьовий?!

А тоді як закрутилося-завертілося! Одразу зопалу всі троє побігли в кімнату і кожна зізналася: теж обіцяв серйозні стосунки. Правда, Свєтка змовчала, що вже відчула і його чоловічу силу. Стали міркувати, як покарати хлопця. І надумали…

***

Найменша Шимчучка без проблем заманила Ігорчика аж на хутір у хату-пустку. У передчутті солодкої млості стрімголов побіг туди, уявляючи себе у Свєтчиних обіймах.

…Обережно відчинив похилені двері, зігнувшись під низьким одвірком, зайшов до темної кімнати. Аж моторошно стало, похололо в душі, коли ще й десь за вікном пронизливо занявчав кіт. У прочинених дверях раптом загорілися вогники – і перед Ігорем стали… три сестри Шимчучки. Не встиг отямитися від побаченого, як вони миттю вибігли з хати, перед тим жбурнувши палаючі свічки на жмут сіна, яке, очевидно, приготували завчасно. З криками кинувся до дверей, але вони були зачинені на важкий засув.

– Хай гад знає! От тобі й сюрприз… – найбільш ображеною була Іра, бо вже бачила своє весілля. Сестри стояли неподалік і дивилися, як вогняні язики охопили стареньку хатину, дерев’яні бруси тріскотіли, ніби дрова в печі, а скособочений комин невдовзі провалився у червоному полум’ї.

Та Ігор родився під щасливою зіркою. Від страшної здогадки, що його підпалили, підбіг до маленького віконця, вибив шибку – і закривавлений впав на білий сніг…

***

Могорич на день народження друзі Ігорчику принесли. Бо ж спір виграв – бачили, як закрутив голови усім трьом сестрам. Тільки допитувалися, як він опинився на хуторі у палаючій хаті. І все дивувалися, що відбувся лише подряпинами і переляком.

– Чи то не Шимчучки тебе туди затягли? – хихотіли за чаркою. А він відмовчувався: соромився зізнатися, як обкрутили його дівки.

Юлія ШЕВЧУК,

Волинська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>