Інвалідність лікує… гопаком

Петро ВЕЛІВЕЦЬ під час занять

Нині дубровичанин Петро Велівець здоровий та м’язистий чоловік, який вчить дітей-інвалідів мистецтва бойового гопака, керівник школи бойового мистецтва «Джура». У рідному містечку він став справжнім героєм, на якого варто рівнятися. Проте був час, коли мало хто вірив, що Петро виживе.

У семирічному віці Петро Велівець потрапив у страшну аварію. Він переламав усі ребра, що спричинило розрив селезінки, легенів та печінки. Були також переломи рук зі зміщенням кісток та відкрита черепно-мозкова травма із защемленням речовини головного мозку. Довгий час він був у комі. Лікарі, які оперували малого, сказали батькам: якщо за три дні він не прокинеться, то не житиме. Та він прийшов до тями завдяки тому, що у нього випорожнився кишківник. Відтоді для Петра почалося друге життя.

– Досі не пам’ятаю того, що було зі мною до аварії, – розповідає Петро Велівець. – Півроку після трагедії я провів у ліжку, не міг навіть поворухнутися. Цілими днями дивився на плакати із зображеннями Джекі Чана та Брюса Лі, якими захоплювався старший брат. Твердо вирішив, що обов’язково стану на ноги, і з мене так само братимуть приклад, як і з моїх кумирів. Якось, коли всі пішли з дому, почав пробувати вставати, але весь час падав.

Одного вечора Петрова сестра чепурилася біля дзеркала, і хлопець спитав, що вона робить. Дівчина відповіла, аби він встав і подивився. Обурений такими словами, він піднявся з ліжка, зробив кілька кроків і впав на здивовану сестру. Через деякий час він уже хвалився сусідам, що вміє ходити.

Ставши на ноги, Петро почав активно займатися спортом, нарощувати м’язи. Читав багато літератури на цю тему. До школи бойового гопака потрапив у 2005 році під час навчання в університеті. Тоді це мистецтво тільки набувало популярності. Зі своїми фізичними даними хлопець швидко опанував його, захистив звання інструктора. Коли повернувся у Дубровицю, започаткував свою секцію з цього виду спорту.

– Спершу я проводив заняття лише зі здоровими дітьми просто на вулиці. Якось подивитися на нас прийшов хлопчик, у якого була вроджена вада шийки стегнових кісток, він не міг нормально ступати. Я дав йому кий і почав вчити техніці рукопашного бою. Добре усвідомлював, що беру на себе велику відповідальність, але опирався на досвід власного одужання, тож переконав батьків дитини дозволити заняття. Нині цьому хлопчику зняли статус інвалідності, як і багатьом іншим дітям, які займаються зі мною, – ділиться Петро.

Тренування у цій школі для діток із особливими потребами безкоштовні. Нині тут займаються 32 вихованці віком від шести до сорока років. Окрім гопака, у школі грають у настільний теніс, більярд, дартс, займаються армспортом, пауерліфтингом... Заняття проходять тричі на тиждень. А тренуватися можуть не лише інваліди з порушеннями опорно-рухового апарату, але й з вадами слуху, зору та нирок.

У школі працює три зали: для тенісу та більярду, тренажерна зала та зала для бойового гопака. Майже всі тренажери Петро Велівець робить самостійно. На інше обладнання дали гроші місцеві підприємці. Петро, як і хотів у дитинстві, став прикладом для своїх учнів. Дивлячись на нього, вони точно знають, що ситуацію можна змінити, якщо докласти до цього максимум зусиль.

Марія МАРТИНЮК,

Рівненська область

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>