Ігоря збило авто чи космічний корабель?

Безимени-6

«В діях водія відсутній склад злочину», – вирішили слідчі. І швидко закрили кримінальну справу

Лист, який надійшов із Демидівки, не міг залишити байдужим. «6 січня цього року в центрі селища мого 17-річного брата збив на смерть автомобіль. Водій виявився підприємцем, а ми – нікому не потрібні сироти. Бо він як їздив, так і продовжує їздити, навіть суду не було – у цьому вбивстві слідчі ніякого криміналу не побачили, – написала сестра Ігоря Іванна. – Нам від водія нічого не потрібно, лише хочемо, щоб люди знали, що у нас все вирішують гроші…»

Нога вирвана, лопатка зламана, зубів не залишилося

Іронія долі – Ігор Росул мріяв стати міліціонером. Він вчився у Рівненському вищому професійному училищі державного департаменту служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Добре грав у баскетбол, не пив і не курив. Двометровий красень не дожив до свого 18-річчя лише місяць…

Їх у сім’ї було п’ятеро: найстарша і вже заміжня Іванна, Діма, Ігор та школярі – 13-річний Назар та 9-річна Ярослава. Вони – сироти. Батько від дітей відрікся вже давно, а мати померла три роки тому. Опікунство оформила бабця Галина Іванівна (і знову якийсь злий рок: ця жінка сама у 26 років залишилася вдовою із п’ятьма дітьми. Тепер от стільки ж онуків глядить).

Іванна згадує події того січневого дня зі сльозами на очах:

– Наближався Святвечір, я заправляла кутю. Ігор цілий день був вдома. Близько 16-ї години сказав, що йде поповнити рахунок на телефон і відразу повернеться. А через трохи сусідка принесла трагічну новину. Коли я підбігла до місця аварії, побачила, що Ігоря збив наш місцевий підприємець Олег Нищий. Його «Форд Фієста» мав зігнуту стійку, капот, бампер, номерів не було, лобове скло розсипалося. Я кинулася до водія, а він випивший – це я точно бачила. Відразу став казати, що не винен, бо Ігор сам кинувся йому під колеса. Бідний брат лежав ницьма на тротуарі. Штани спущені, роззутий (один кросівок знайшли під мостом біля річки, метрів за сорок від місця аварії, а другий і досі не відомо де). Коли «швидка» забирала Ігоря, він ніби ще дихав. Його хоч і поклали в реанімацію під апарат штучного дихання, але рівненські анестезіологи та реаніматологи, які в ту ж ніч приїхали, одразу сказали, що він не жилець. Бо у нього всі шлункові маси потрапили в легені, у трьох місцях розірвана печінка, в семи – кишківник, нога вирвана, лопатка зламана, зубів не залишилося… Один з лікарів, як вийшов після операції (а Ігоря ще пробували врятувати, кров вливали, плазму, зашивали, складали), сказав: «У мене таке враження, що цей хлопець зіткнувся із космічним кораблем…».

Лікар-анестезіолог палати інтенсивної терапії Демидівської районної лікарні Віктор Іщук підтверджує, що потерпілий тоді потрапив до них у надзвичайно важкому стані і помер на третій день:

– Всі органи і системи у хлопця були зіпсовані. Скільки я працюю, таких травмованих після ДТП (де фігурує швидкість у 60 км за годину) не було. Важко повірити…

Тим не менше, молодого здорового хлопця збив не космічний корабель, а звичайний «Форд Фієста». Як розказує свідок того ДТП Олександр Скаравецький:

– Самого удару я не бачив, хоча підбіг одним із перших. Перед тим запримітив, що край дороги йде високий хлопець у чорній куртці і в капюшоні, на ногах були білі кросівки. Певно, він обминав калюжу, тому ступив на дорогу. От тут його «Форд» і «підібрав». Машину від удару відкинуло на зустрічну смугу вліво, гальмівного шляху не було. Вискочив водій Олег і почав кричати: «Я його не бачив, я його не бачив!». Я не принюхувався особливо, але, здається, він не був п’яним, принаймні не хитався.

– Коли у лікарні водія повели брати кров на аналізи, я хотіла піти з ними, – згадує Іванна, – але мене виштовхали з кабінету, сказали, що тут нема чого робити. Вже після похорону місцевий слідчий одразу заявив, що ми нічого не доб’ємося. Ігор, мовляв, сам винен, бо ступив на проїжджу частину, та ще й у навушниках був. Але ж по дорозі іноді і на велосипедах їздять, і сліпі йдуть, і глухі – то що, всіх треба збивати? Пізніше мені розказали, що слідчий є кумом того водія, тож зрозуміло, чому в останнього навіть права не забрали – вже наступного дня він собі спокійно їздив на іншій машині!

Погрожують, бо до журналістів звернулася

Скоро родина роковини по смерті оплакуватиме, а й досі нічого не знає. Про хід справи їх не повідомляли, речові докази (серед них і новенький дорогий телефон, документи на який просив донести слідчий з Демидівки, щоб перевірити, чи він, бува, не крадений) не повернули. Отримали звичайним листом лише одну дивну писульку, яка не є офіційним документом, від обласного Рівненського слідчого Павла Луцюка. Звичайна ксерокопія без печатки із закарлючкою-підписом – так зване розпорядження. У ній Олег Нищий свідчить, що бачив Ігоря за 50 метрів попереду, що в момент аварії зустрічного транспорту не було, а він їхав зі швидкістю 60 кілометрів…

– Ми ще всією сім’єю дивувалися, як таке може бути: бачив його і не об’їхав? І хіба така швидкість може спричинити такі ушкодження, які мав Ігор? – у Іванки тепер багато запитань, вона плаче. – Хоч би покаявся та вибачився, або хоч би вже був суд і ухвала… Нехай би на тому суді сказали, що це було ненавмисне вбивство і Ігор теж винен, що ступив на проїжджу частину. Але ж ні, навіть справу до суду не довели, підписку про невиїзд у водія не взяли, прав не забрали. Неписані у нас закони…

Додзвонитися до слідчих можна, але безрезультатно. Місцевий слідчий Руслан Ковальчук, який виїжджав на ДТП і передавав документи по справі в область, дзвінок зустрів дуже і дуже насторожено. Сказав тільки, що порушена ще 10 січня кримінальна справа «здається, була закрита за відсутністю в діях водія складу злочину». І просто перестав брати слухавку. Рівненський обласний слідчий Павло Луцюк взагалі заявив, що він «не уповноважений розмовляти». Таке враження, що ДТП, у якому загинув Ігор Росул, це державна таємниця!

Начальник сектору зв’язків з громадськістю УМВС України у Рівненській області Тамара Лисенко дуже здивувалася тому факту, що родичі досі не знають, що справа вже закрита. Мовляв, хлопець загинув через власну необережність, він був у навушниках та ще й обходив калюжу. І пообіцяла розібратися щодо телефону та одягу Ігоря, які й досі не повернули.

…А нещодавно події закрутилися, як у кіно. Спочатку зателефонувала Тамара Лисенко і повідомила, що речові докази можна забирати, постанова про закриття справи вже відіслана. Чому тільки зараз? Яким числом закрита справа? Мої запитання залишилися без відповідей. Слідом подзвонила Іванка Ващик (Росул) і тремтячим голосом сказала, що їй погрожували:

– Це був засекречений номер. Чоловічий голос сказав: «Я бачу, ти дуже розумна, маєш довгого язика. Знаєш, як дзвонити до журналістів… То будеш мати проблеми».

Комусь невигідно ворушити справу? Щось нечисто? Сім’я Ігоря вирішила оскаржувати постанову про закриття кримінальної справи.

Мирослава КОСЬМІНА,

Рівненська область

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>